Електрохімічне полірування — це процес, при якому анодом служить заготовка, що полірується, а катодом — нерозчинний метал. Обидва електроди занурені в електрохімічний полірувальний резервуар, і постійний струм подається для вибіркового розчинення анода, збільшуючи яскравість поверхні анода. Цей процес прямо протилежний процесу гальванічного покриття.
Механізм електрохімічного полірування - теорія в'язкої плівки: полірування є в основному результатом спільної дії анодного електродного процесу та поверхневої фосфатної плівки. Іони металу, розчинені з анода, утворюють фосфатну соляну кислоту з низькою розчинністю, високою в’язкістю та низькою швидкістю дифузії з фосфорною кислотою в полірувальному розчині та повільно накопичуються біля анода, прилипаючи до поверхні анода та утворюючи високов’язкий електроліт. шар. Слизова оболонка з високою щільністю і поганою електропровідністю нерівномірно розподілена на мікроскопічній поверхні, що впливає на розподіл щільності струму на аноді. Очевидно, що товщина слизової оболонки на мікровиступах менша, ніж на западинах, що призводить до вищої щільності струму та швидшої швидкості розчинення на виступах. При затоку слизової оболонки і безперервній зміні увігнутих і опуклих положень шорстка поверхня поступово згладжується. Поверхня з нержавіючої сталі відполірована для досягнення надзвичайно гладкого та глянцевого вигляду.
Звідси видно, що концентрація та в’язкість розчину є важливими факторами, особливо в’язкість розчину, яка часто проявляється в тому факті, що хоча щойно приготовлений полірувальний розчин відповідає необхідній концентрації компонентів, він не може бути відполірований повністю через в'язкість, яка ще не відповідає вимогам. Тільки після періоду електролізу він може почати добре поліруватися. Концентрація поверхні та в’язкість між розчином і деталями відіграють важливу роль під час полірування, тому необхідно, щоб поверхнева водна плівка деталей була рівномірною перед потраплянням у полірувальний розчин. В іншому випадку нерівність водяної плівки на поверхні деталей порушить нормальне формування слизової оболонки та спричинить місцеву корозію. Найкраще висушити деталі після прання та швидко помістити їх у канавку, щоб після електричного полірування можна було уникнути корозії поверхні.
Електрохімічне полірування не може повністю замінити механічне полірування. Електрохімічне полірування має лише мікроспостереження та ефект вирівнювання поверхні металу. Макровирівнювання базується на механічному поліруванні. Електрохімічне полірування особливо чутливе до нерівномірності хімічного складу матеріалу та мікроскопічної сегрегації, що часто призводить до сильної ерозії між металевою підкладкою та неметалевими включеннями. Іноді несприятливі металургійні умови, нерівномірний розмір зерен і структура металу, сліди прокатки, забруднення солями або оксидами, надмірне кислотне промивання та загартування можуть мати негативний вплив на електрохімічне полірування. Ці проблеми часто потрібно компенсувати раннім механічним поліруванням.
У порівнянні з ручним механічним поліруванням електрохімічне полірування може мати наступні переваги:
1. Продукт має постійний колір усередині та зовні, чистий та яскравий, довготривалий блиск та чіткий контур зовнішнього вигляду.
2. Задирки нитки розчиняються та відпадають під час процесу електролізу, а незакріплена кістка з’єднується між нитками, щоб запобігти розкусу та смерті.
3. Покращено антикорозійні властивості полірованої поверхні.
4. У порівнянні з механічним поліруванням ефективність виробництва висока, а вартість виробництва низька.
